"Вся надія була на тебе, солдате"
22 червня 1941 року назавжди закарбований у людській пам’яті – день, коли почалась німецько-радянська війна. Мабуть, немає жодної сім’ї, яка б не зазнала втратирідних у цій війні. Тому 22 червня визначений в Україні як День Скорботи і вшанування пам’яті жертв війни.Друга світова війна… 1941-1945… Найжорстокіші випробування і нелюдські страждання, колосальні жертви і скалічені долі, загублене дитинство і втрачена юність – таке не стирається з історичної пам’яті .Війна торкнулася чорним крилом кожної української родини і назавжди залишила слід в генетичній пам’яті нашого народу .Неймовірно тяжких втрат зазнав український народ у тій страшній воєнній круговерті, що розметала, понівечила і розтоптала мільйони людських доль. Про цю трагічну сторінку в історії України можна дізнатися, ознайомившись із матеріалами на книжкових виставках: «Війна: дзвони пам’яті», «Подвигом уславлені», «Пам’ять про війну», підготовлені в бібліотеках системи. Їх наповнення потребує постійного пошуку від працівників бібліотек. Нові документи, публікації у періодичних виданнях, інформаційні матеріали є джерелом патріотичного виховання молоді.Перш за все, це том історико-меморіального серіалу «Книги пам’яті України» -«Безсмертя. Книга пам’яті України 1941-1945».Тут вперше опубліковано аналітико-документальний матеріал про вагомий внесок українського народу у перемогу над фашизмом, про тих хто загинув на полях битви. В книзі узагальнено дані про військові втрати України .Відомості про загиблих подаються за єдиною схемою: вказується прізвище, ім’я, по-батькові, рік та місце народження, дата призову чи мобілізації, місце поховання. Подвиги, здійснені нашими воїнами зробили їх героями,а всенародна пам’ять – безсмертними біографії, фронтові долі полеглих у боях щільно спресовані в«Книзі Пам’яті України. Черкаська область кн..7 Христинівський район»у кілька коротких рядків. Але за кожним з них – людське життя, нерідко яскраве і талановите, безжалісно обірване у розквіті сил. Вони назавжди залишилися молодими, чистими душею, сильними духом, красивими у вчинках.Книга «Зореносці»та«Вони відстояли мир»- оповіді про славних черкащан – Героїв Радянського Союзу. У цих книгах ціла плеяда героїчних захисників, які під кулями ходили в атаки. Ці сповіді не можна читати без хвилювання, без болю у серці. Всі вони разом – це хвилююча розповідь про людей з красивою душею, чистим серцем, які гаряче любили життя і рідну землю. Серед них є уродженці нашого, Христинівського, району: льотчик Олександр Тищенко, артилерист Андрій Гриб, піхотинець Петро Дмитрик і Олександр Лінчук.А таких як льотчик-штурмовик Іван Драченко, який пішов у круговерть воєнної грози з Великої Севастянівки, було серед фронтовиків у колишньому Союзі лише чотири.Авіатор же він один.Кавалерами трьох орденів слави були Іван Скалій, Чорнокінь Євстратій та Зубко Василь.Розповіді«72-годинний бій»та «На вістрі атаки» в цих книгах присвяченіЛінчуку Олександру Титовиту,відомій людині у нашому місті, колишньому машиністу локомотивного депо, якому в цьому році виповнилося б 95 років. Він народився 22 квітня 1925 року в селі Розсішки Христинівського району в сім’ї селянина.Життєписи цих дюдей – уроки істинної мужності та патріотизму для сучасників. Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам'ять про тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму.22 червня 1941 – цей день став фатальним для кожного: для тих, хто пішов, і не повернувся, для тих, хто залишився без батька, сина, чоловіка, брата, для тих, в кого доля склалася по-іншому. Сьогодні Україна знов перебуває у стані війни – ворог окупував Крим, частину Донецької та Луганської областей. Внаслідок бойових дій гине цивільне населення та військові, які захищають свою Батьківщину, як і їх батьки-діді-прадіди захищали свою землю під час Другої світової війни. Кращі сини та доньки переможців взяли до рук зброю та стали стіною між окупованими, випаленими ворожим вогнем землями, і мирною, Незалежною Україною, щоб стримати військову агресію сусідньої держави.Війна – це завжди біль втрат, гіркота, людські долі.У всі віки відбувалися війни, які несли за собою хаос та розруху, горе та страждання. Проте кожна з воєн – це справа рук самої людини. Можливо, у людині прокидається щось тваринне. Війна ж руйнує та вбиває, несе жах, смерть, душевну порожнечу…А людина народжується в любові, а отже, в любові маєі існувати. Тому хочеться вірити,і ми сподіваємось, що в кожній домівці настане мир та злагода, а ми більше ніколи не будемо чутистрашного слова «війна».
Коментарi