Аптека – заклад охорони здоров’я
Христинівка від А до Я
Зараз в Христинівці функціонує не один десяток аптек.
А наша розповідь про колишню районну аптеку № 84. Вона одна з найстаріших у місті, якщо не рахувати колишню залізничну аптеку, яка існувала ще наприкінці ХІХ століття.
Аптека була створена в середині 20-х років минулого століття після того як Христинівка отримала статус районного центру. Населення стрімко зростало. Аптека людям була конче необхідна. Старе одноповерхове приміщення аптеки знаходилось за цієї ж адресою, де вона функціонує і зараз. Аптека пережила роки війни і окупації, ремонти, скрутні часи, але ніколи не змінювала свого призначення: бути не тільки фармацевтичним , а інформаційним, консультативним закладом. Адже фармакологія знаходиться на стику багатьох наук – фармацевтичних, хімічних, біологічних, медичних. А ще – працівникам цієї сфери потрібно бути хорошими психологами, бути толерантними, доброзичливими, уважними, зосередженими.
Жителі Христинівщини, ті, що мають за плечима прожитий не один десяток років, пам’ятають післявоєнну аптеку. Білі різьблені двері, висока перша сходинка в приміщення, невеликий зал і якась магічна атмосфера від скляних шаф, наповнених пляшечками різних розмірів і кольорів.
В повоєнні роки районною аптекою завідував полковник, військовий провізор Марткович Григорій Самойлович. Людина високоерудована, інтелігентна, доброзичлива. Він вимагав від підлеглих дисципліни і добросовісності, користувався заслуженим авторитетом не тільки серед колег, а й всіх тих, хто звертався до аптеки.
Після свого виходу на пенсію керівництво аптекою він передав у жіночі руки. Аптеку очолила Галина Іванівна Волощенко. Це було в 1960 році. Функціонувала аптека в старому приміщенні: 7 кімнат, штат – 63 працівники. Тільки санітарок працювало 5 осіб, адже потрібно було забезпечити не просто чистоту, а стерильність кімнат, де виготовлялися фізрозчини, глюкоза, хлористий кальцій, новокаїн, хлористий натрій тощо. В ці кімнати навіть не всі співробітники мали право доступу. Виготовлення цих препаратів строго контролювалося, кілька разів перевірялося. Потім ці препарати розливалися в пляшки ємкістю 100, 200 та 400 г, проходили обробку в стерилізаторі та автоклаві, закатувалися спеціальним приладом. Відповідальність, яка лежить на провізорах, дуже велика. Часто лікарі призначали ліки пацієнтам, які виготовлялися в аптеці. Вважали, що готові аналоги не відповідають тим вимогам, якими медпрацівники хотіли поправити здоров’я людей. Адже в фармакології навіть сота чи тисячна доля грама відіграє велику роль.
Так от, в аптеці продавали готові пігулки та інші медпрепарати, а іще виготовляли каплі для очей і вух, різні мазі, натирання, екстракти, настойки, еліксири. Люди старшого покоління пам’ятають ці ліки, серед яких і порошки, упаковані в спеціальний папір, складений своєрідним конвертиком. А на видному місці стояла велика банка з п’явками. Їх продавали за призначенням лікаря. Коштувала кожна 2 копійки. Безкоштовно можна було познайомитися з брошурами, інформаційними листками, які розповідали про хвороби, методи їх профілактики.
В штаті був електрик і енергетик. Приміщення мало пічне опалення, вугілля завозили ще влітку. Воду носили відрами з криниці, яка була в дворі, за аптекою. Там був і сарай, де зберігалися дрова і вугілля.
В 1963 році в аптеку по направленню приїхав працювати Валерій Леонідович Кульбіцький. Він був призначений на посаду заступника завідуючого аптекою. Саме пані Волощенко з паном Кульбіцьким працювали і керували аптекою, коли вона зі свого старого приміщення на 2 роки тимчасово перебралася в кімнати в районному відділенні міліції. Стару аптеку знесли, а в кінці 1967 року святкували новосілля в новому приміщенні поліклініки, де перший поверх зайняла аптека. 10 кімнат, централізоване опалення, сучасне на той час обладнання в рецептурно-виробничому, ручному відділах, асистентській, фасувальній, матеріальній, кубовій кімнатах та приміщенні для миття посуду тощо. В залі працювала каса, адже аптекарі гроші не брали, розрахунок ішов через касовий апарат.
В 1983 році Г.І.Волощенко було присвоєно звання «Заслужений працівник охорони здоров’я УРСР».
Йшли роки, стрімко розвивалась фармакологічна галузь. Багато препаратів тепер надходять до аптек уже в готовому вигляді. Пішов на заслужений відпочинок і В.Л.Кульбіцький, який 44 роки був не просто провізором, фармацевтом, завідуючим аптекою. Він був гарним спеціалістом, хорошим діагностиком, консультантом. і це не дивно, адже вищу медичну освіту він здобув на факультеті «Лікувальна справа» Він –«Відмінник охорони здоров’я СРСР», в його сімейному архіві безліч Похвальних грамот, серед яких – 5 від Міністерства охорони здоров’я. Його добрими словами згадують і колишні колеги, і ті, кому він допоміг відновити здоров’я.
Теперішнє приміщення аптеки значно зменшилося, та й функцій вона виконує набагато менше, але основне її призначення – допомагати людям бути здоровими – виконується.
Коментарi