Співець великої родини
Я мрію так життя прожити, щоб кров і піт віддать землі своїй, щоб у плодах моїх хилились віти, щоб розроставсь в глибинах корінь мій...
Михайло Панасович Стельмах – український поет і прозаїк, драматург і фольклорист, публіцист і сценарист. Своїми поезіями, оповіданнями, повістями й романами він підніс рідне слово до високих вершин в українському письменстві ХХ століття.
Народився майбутній український майстер слова 24 травня 1912 року в селі Дяківці Літинського району Вінницької області в незаможній родині. Сім’я була багатодітною, але дружною і працелюбною. Діти зростали в атмосфері шани до праці, поваги до людей, любові до природи і землі. Пізніше, в повісті «Гуси-лебеді летять», яка носить автобіографічний характер, автор з любов’ю і ніжністю змалював тих, хто дав життя, навчив любити людей, Україну, її звичаї і природу.
Михайло Панасович прагнув знань, охоче вчився. В сім’ї, як часто бувало в ті часи, були одні чоботи на всіх, тому батько носив його малим до школи на руках, загорнувши у свою кирею. Було на батькових руках тепло і затишно, відчував себе захищеним і потрібним. Йому пощастило з учителями, добрими, мудрими, розумними. Тому і сам мріяв стати педагогом. Закінчив учительський технікум, а потім і учительський інститут (першим у своєму селі!). Вчителював, багато читав і писав вірші. З 1936 року газети і журнали почали публікувати його поетичні твори. Ці вірші, свіжі, душевні, знаходили своїх прихильників серед селян, молоді, літераторів. Серед тих, хто підтримав молодого поета був і Максим Рильський,, який став для Стельмаха літературним хрещеним батьком. В 1939 році вийшла друком його перша книга поезій, через рік М.П.Стельмах став членом Спілки письменників України.
Війна в 1941 році застала Михайла Стельмаха в Білорусі, де молодий українець служив зв'язківцем. На його долю випали важкі бої з відступами, втрати бойових друзів, поранення, лікування і знову фронт, бої за волю і перемогу. І завжди з ним був блокнот і олівець, він писав, записував, осмислював, щоб пізніше все викласти на папері, створити книги, якими зачитуються вже не одне покоління українців, і не тільки.
Всі шанувальники української літератури і творчості Михайла Стельмаха знають його твори «Хліб і сіль», «Велика рідня», «Чотири броди», «Правда і кривда», «Щедрий вечір». В них звучить любов до України, до українського села, до людей, мудрих і добрих,чесних і відданих своїй великій рідні – Україні.
Сьогодні виповнюється 110 років від дня народження великого українця і гуманіста, життя якого пройшло у творчій і натхненній праці. Майстер художнього слова, він відкрив світові духовне багатсво, лагідність і мужність українців.
Завітайте до бібліотек, відкрийте і прочитайте книги Михайла Стельмаха, які і сьогодні співзвучні нашим мріям, нашим прагненням, нашим почуттям:
«Затьмарилось сонце на ясному сході,
Вогнями в житті угризається зло.
Нам дуже нелегко, нам важко в поході,
Майбутнє землі нам на плечі лягло.
Ще зброї в нас мало, печалі багато,
Та впертості стане на всіх ворогів.
В нелюдських атаках ми чесно, мій брате,
Вкладаєм в тригранні багнети свій гнів.
Грудьми зустрічаєм підступність зміїну,
Навиліт вбиваємо сталь у заряд.
Ми можем померти - не вмре Батьківщина,
Ми можем загинуть - не згине народ!»
Коментарi