Свічка плакала в скорботі.
В історії українського народу є трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок – Голодомор , який призвів до небачених безневинних жертв.
У 1932-1933рр. в Україні був великий голод. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки безвинних людей зійшло в могилу – старих і молодих, дітей і ще ненароджених – у лонах матерів…
Вшанувати пам’ять жертв Голодомору 1932 – 1933 років, пам’ять мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом, пам’яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії 20 століття, зібралися в бібліотеці для дітей учні 8-Б класу міської школи №1 разом із класним керівником Є.О.Журавкою та вчителем історії Ж.В.Новіцькою. Бібліотекарі познайомили дітей змасштабами і причинами цієї трагедії. Їй ім’я Голодомор. Її суть – Геноцид. Цим страшним подіям булаприсвячена година скорботи «Пам’ять не стерти роками». Діти ознайомилися з презентацією тапереглянули документальний фільм «Голодомор 1932-1933р.р.»,відеосюжети «Голодний Дух» та«Про дівчинку з колосками».
Під звуки музики А.Моцарта «Реквієм» діти читали вірші.
Щороку в листопаді Україна б’є у дзвін. Він по замордованим голодом, по них, невинно убієнних. Щороку в листопаді Україна схиляє своє чоло, заквітчане синіми волошками, золотим колоссям у великій скорботі.
На вшанування світлої пам’яті жертв голодомору в Україні 1932 – 1933 роках було оголошено хвилину мовчання.Ця хвилина увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла.У цей день Україна плаче по своєму народові великим плачем. І запалює свічку – свічку пам’яті. Тієї пам’яті, яку так і не змогли знищити ні брехня, ні зброя, ні голод.Те, що відбувалося в Україні в 1932-1933 роках, ніде в документах не було зафіксовано, бо Сталін наказав ставитися до голодомору як до неіснуючого явища.
Темаголодомору вперше була яскраво-трагічно розкрита в художніх творах українських письменників діаспори. Так у романі «Марія» (1934) Уласа Самчука вперше в українській літературі показана жахлива картина голодомору та трагедія роду.
У той же час Василь Барка, якому вдалося пережити Голодомор, відтворює картину фізичного винищення сім’ї Катранників на Слобожанщині у романі «Жовтий князь» (1963).
За радянської влади тема Голодомору була заборонена, але це не означає, що про неї не писали. Так, були розшукані ненадруковані вірші Андрія Малишка, написані ще в 1964 році, в яких згадується Голодомор.
Сьогодні – час очищення і ми починаємо осмислювати самі себе: що з нами сталося? Сміливішає пам’ять, мужніє душа, розковується свідомість, звільнена від страху. На десятиліття можна засекретити архіви, приховати викривальні документи, замести сліди злочинів, переписувати історію на догоду диктаторові чи скороминущому ідеологічному божкові. Але з пам’яттю народу нічого не вдієш.Нехай пам’ять про наших загиблих співвітчизників зміцнює нас, об’єднує нас у боротьбі за свою державу. Тими, хто знає власну історію, неможливо маніпулювати. Тим, хто спотворює її, не можна вірити.
Пам’ятаймо про це завжди – заради мертвих і живих. І ненароджених… Скільки їх, маленьких дітей, забрала страшна голодна смерть! Як усі діти світу, вони любили цукерки і солодощі…Саме ними та хлібом, за християнським звичаєм, поминають тих, чиї душі відійшли у небуття… Всім присутнім роздали булочки і цукерки.
Їж, сину, хліб та пам’ятай, що в ньому
Саме життя закладено людей.
І сонце українське й звуки грому,
Мозольний труд і посмішка очей.
Їж, доню, хліб і не кидай додолу,
А підніми, коли не там лежить.
А як сідаєш, сину, мій до столу
То пам’ятай, що хліб – це значить жить.
Пам'ять – вона незамінна, як хліб на столі…
Нехай у кожній сім’ї завжди буде хліб і до хліба, і ніколи не повторяться трагедії тих років.
Дякуємо всім небайдужим, хто своєю присутністю вшанував пам'ять про мільйони безневинних жертв. Бажаємо всім здоров’я, душевного спокою та миру у великому домі, який зветься Україна. Слава Україні! Героям слава!
Коментарi