Ліс - це цілий світ, наповнений життям.
Образ лісу, як живої істоти присутній в творчості багатьох українських письменників. Це і не дивно - адже справжній письменник живе з народом, його красою і природою.Пропонуємо Вашій увазі віртуальну виставку, яка допоможе відчути красу лісу.Сказати, що ліс у житті Івана Франка посідав одне з найважливіших місць – це не сказати нічого. «Співець боротьби і контрастів», мабуть, не меншою мірою бувспівцем лісу.Більше: він жив лісом і – принаймні чималу частку свого життя – жив у лісі. Тут, під могутніми Радичевим та Панщизняним лісами у Нагуєвицькій Слободі, він народився і зростав: дихав його свіжим подихом, зазирав у таємничі хащі, блудив його манівцями. Образ малої батьківщини Івана Франка немислимий без лісу:Маленький хутір серед лук і нив
на горбику над річкою шумною –
отам я в простій хлопській хаті жив,
і самота, і сум жили зо мною.
Із трьох боків поля ті обмежив
могутній ліс зеленою стіною,
і шумом серцю він на сон дзвонив,
І сум по травах розносився луною…
Справжньою одою лісовому царству є «Лісова пісня» Лесі Українки. Для талановитої поетеси ліс є живою істотою, кожне дерево живе, відчуває біль, просить про допомогу. Ми вивчали цей твір в школі, а Ви спробуйте його прочитати тоді, коли шкільні роки вже позаду,і Ви відкриєте для себе його нове звучання, нове розуміння, нове сприйняття його героїв.
Той, хто любить паростки кленові,
Хто діброви молоді ростить,
Сам достоїш людської любові,
Бо живе й працює для століть!
Ці поетичні рядки Максим Рильський написав давно,вони присвячені лісу, лісівникам і торкаються найчутливіших струн людської душі. Його вірш «Ліс» ввійшов в золоту скарбницю української поезії.
Любов до лісу, щире захоплення його красою, своєрідністю й неповторністю кожного дерева в лісі висловлює поет в багатьох віршах: «Зелена піна лісу молодого», Таємниця осіннього листя», «Ліс, повитий срібноперим димом», «Лісник», «Розмова з другом»….
Тож запрошуємо Вас поринути у цей поетичний передзвін, присвячений лісу…
Давно вже скошені лани,
Стоять степи похило,
А в лісі, в лісі восени
Так любо ще, так мило.
На липах листя золоте,
Тріпоче понад вами,
Неначе знову ліс цвіте
Осінніми квітками.
..
Ліна Костенко – неперевершений майстер поезії. Кожна її поетична стрічка наповнена життєдайноюсилою і вірою в життя. Багато творів у неї присвячено природі, квітам, лісу. Адже уявити Україну без лісових насаджень неможливо. А полюбити Україну і її природу допоможутьчудові вірші ЛіниКостенко.
Ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Дубовий Нестор дивиться крізь пальці
на білі вальси радісних беріз.
І сонний гриб в смарагдовій куфайці
дощу напився і за день підріс.
Багряне сонце сутінню лісною
у просвіт хмар показує кіно,
і десь на пні під сивою сосною
ведмеді забивають доміно.
Малі озерця блискають незлісно,
колише хмара втомлені громи.
Поїдемо поговорити з лісом,а вже тоді я можу і з людьми.
Коментарi