Лебедині крила України
У ці січневі дні Україна відзначає день народження Василя Симоненка. У його поезії кожен знаходить для себе живильну силу і сонячну енергію, яка вселяє оптимізм, бажання жити, працювати, любити. Кожен українець з гордістю і повагою відноситься до творчості Поета, Громадянина, Патріота. За свій, такий до болю короткий вік, він встиг так багато зробити для нас, для України, для майбутніх поколінь.
8 січня Василю Симоненку виповнилося б 87 років. Його ровесники ще топчуть ряст, бавлять онуків, тішаться правнуками, читають їм казки і вірші свого ровесника, якого немає серед живих уже шість десятиліть. Скільки б гарних віршів, казок, оповідань могли б вийти з-під його пера! Не судилося…
Його твори, ніжні і ліричні, вдумливі і до душевного щему близькі по духу тим, хто любить свій народ, свою Батьківщину. Ще не одне покоління українців вчитиметься на його віршах любити, вірити, кохати.
Розповідаючи користувачам Христинівської центральної бібліотеки про життєвий і творчий шлях нашого земляка, проводимо вікторини, конкурси читців, літературні години, поетичні аукціони, уроки пам’яті. Біля книжкової виставки «Голос поета віщий в наші ввійшов серця» проводимо поетичний флешмоб «Горить, палає пам’яті свіча – і голос Симоненка пломеніє!», започаткований Черкаською обласною бібліотекою для юнацтва імені Василя Симоненка. В ньому беруть участь молоді христинівчани, котрим симоненківська поезія близька по духу.
Тож бережімо пам’ять про Василя Симоненка, вчитуймося в рядки його безсмертних творів і любімо нашу Україну так, як любив її син – «син мужицький, золоте коріння».
Коментарi