Володимир Сосюра і Христинівка
Люди старшого покоління вчили в школі вірш Володимира Сосюри, який починався словами: «Бій відгримів... Жовто-сині знамена затріпотіли на станції знов...» Пам'ятаєте? Але в ті роки вже мало хто знав, а хто і знав, то боявся озвучувати, що це перероблений варіант цього твору. Адже в ті роки молодий Володимир Сосюра, уродженець Донбасу, був вояком УНР, і його бойовий шлях проходив через станцію Христинівка. Дослідники його творчості стверджують, що саме після бою в нашому містечку і був написаний цей вірш, який пізніше автору довелось кардинально переробити. І жовто-синій прапор згадувався в ньому зовсім не в тому значенні, який був в душі поета.
Ось як звучав вірш Володимира Сосюри більше 100 років тому:
Бiй одлунав... Червоні знамена
Затрiпотiли на станції знов…
I до юрби полонених
сам комісар пiдiйшов.
Аж до кісток пропікає очима…
Хлопці стоять перед ним, як мерці…
П’яно хитається смерть перед ними,
Холодно блима наган у руці…
- Є українцi мiж вами, я знаю.
Кожного кулi чекає печать.
Стиснуто губи в останнiм вiдчаї.
Всi полоненi мовчать.
— Всі ж ви такі, як і я, чорнобриві!...
Жалко розстрілювать всіх!…
Гляньте навколо… І сонце, і ниви…—
Відповідь — сміх…
- Ну, так пощади не буде нiкому!
Вас не згадає замучений край!
Вийшов один, i сказав комісару:
—Я українець, стрiляй!
Саме про історію цього вірша, про творчість поета, якого всі знають як автора безсмертного «Любіть Україну», говорили під час літературної години, присвяченої 125 -річчю з дня народження поета і патріота Володимира Сосюри.
Тож, любім «Україну у сні й наяву», як заповідав нам її талановитий поет з Донеччини.
Коментарi