Коли книги пишуться душею
Сучасна українська література відкриває для читачів нові імена. Це письменники, які пишуть книги на тему, які хвилюють українців різних поколінь. Їх твори, не піддані партійній цензурі, читаються легко, змушують людей думати, згадувати, робити висновки, іноді заплакати, іноді посміхнутися. Саме такими є книги Людмили Охріменко, яка була гостею нашої книгозбірні. Традиційна маленька екскурсія відділами бібліотеки, знайомство з працівниками ніби провели ниточку розуміння.
Директорка центральної бібліотеки Раїса Шумовська представила письменницю та коротко розповіла про її життєвий і творчий шлях. Пані Людмила не тільки талановита письменниця, а й чудовий співрозмовник. Вона легко і невимушено розповідала про своє життя, навчання, написання книг. Вона стверджує, що книги, праця по їх написанню – це її хобі. Переломний період в її житті і творчості відбувся в 2014 році. ДНР, ЛНД, АТО... І питання до себе: «Хто я? Українка! А чому ж тоді я пишу і розмовляю іноземною мовою, більше того – мовою ворогів?». Українська генетична гілка роду гордо підняла голову. Так в літературу прийшла українська письменниця. Її книги, а їх уже сім, це її діти. Це недоспані ночі, бо натхнення не дивиться на годинник, це праця, це необхідність весь час поповнювати свої знання, та намагання тримати себе в руках, бо іноді таке стає відомим, що людський розум не може сприймати...
Кожна книга Людмили Леонідівни пройшла через її серце, кожен герой став її другом.
В минулому році її книга «Оскар» стала лауреатом Міжнародної премії «Коронація слова 2021» за кращий роман на військову тематику. А виходу книги передували знайомство з неординарним військовим, який пройшов пекло полону, поранення, тортури. Для того, щоб писати про цю людину – військового розвідника, кримського татарина, мусульманина, письменниця прочитала «Коран», познайомилася з розвідниками, мусульманськими жінками, вивчила побут цього народу. Книга отримала премію і відгук прототипа – «ОК».
Про кожну книгу авторка може розповідати багато. Але краще ці книги прочитати, поринути в світ подій, важких і трагічних доль героїв. Вони різні, але більшість з них в складних життєвих ситуаціях залишаються справжніми людьми.
Як справжня українка, вона займається волонтерством. Про своє волонтерство не говорить, а про інших написала книгу «Волонтерські історії». Саме ця книга стала лауреатом літературної премії імені Миколи Томенка в цьому році. З чим ми і вітаємо авторку.
Людмила Охріменко обіцяє своїм шанувальникам, що в наступному році вийде ще дві її книги. А ще мріє вона про Перемогу, що Харків відбудується і, як справді українське місто, говоритиме рідною мовою, мовою своїх пращурів. І Крим, частина України, з яким пов'язано стільки років життя, прийматиме туристів, серед яких буде і вона зі своєю родиною...
Письменниця поїхала, а про себе залишала теплі спогади, світлу ауру і чудові книги.
Чекаємо жителів нашої громади, шанувальників сучасної літератури в бібліотеках. В нас є що почитати.
Все буде Україна!
Коментарi