Шуміти горіховим садам
Як і багато рослин, що нас оточують, горіх дуже стара культура, що підтверджує Біблія. На її сторінках горіх згадується двічі: у Старому Завіті та у Пісні Пісень Соломона. У багатьох народів це дерево вважалося священним. В Київській Русі його культивували монахи в Межигірському і Видубицькому монастирях ще дев'ять століть тому.
Горіх – велетень серед фруктових дерев, він росте до 30 метрів, та й довговічності його можна позаздрити – до чотирьох століть росте цей красень, щороку плодоносячи. В нашій місцевості таких довгожителів немає, а от дерев, яким понад 50 років – не перелічити. Вирощують горіх заради його плодів, які є поживним, цілющим і дієтичним продуктом. В селах нашої громади горіхи ростуть, напевно, в кожній садибі, біля шкіл, дитячих садків, адміністративних споруд.
Але горіхи в нашій місцевості посіли таке важливе місце не так давно. Як розповідають старожили і ті, хто пам'ятає оповіді своїх батьків і дідів, що в часи царизму і на початку минулого століття горіхів по селах не було. В селі Углуватка жив чоловік на ім'я Охрім. Він звідкілясь привозив горіхи і роздавав колядникам і щедрівникам. Діти із захопленням передавали один одному: "Гайда до Охріма, він дає горіхи!".
Відомий поет, уродженець села Орадівка, в своїх спогадах "Екран пам'яті" згадує свою двоюрідну бабусю Євдокію Пилипівну Мельниченко, яка жила в Христинівці неподалік базару, а в її садку росли саме горіхи. Ось як він сам пише: "Таких екзотичних для нас дерев, як горіхи, в Орадівці майже не було. На храмовий празник бабуся обдаровувала численних онуків брата рідкісними делікатесами – горіхами. Через те з усіх "празникових" її ми виглядали насамперед задовго до свята".
Кажуть, що наші предки вірили, що посаджений біля будинку горіх забирає благополуччя. Дехто передає переказ про те, що той, хто посадить горіх своїми руками, довго не живе.
Як і кожна рослина, горіх за часи свого існування обріс легендами, загадками, прислів'ями. Вирішити якесь важке питання чи завдання – "попав міцний горішок", застерігали від покарання – "отримаєш на горіхи". Хрещена мати, вишиваючи для похресника рушник, щоб перев'язати його перед тим, як він ішов до війська, обов'язково вишивала на рушнику горішки. Щоб похресник був міцним та "не по зубах" ворогам.
Одна бабця розповідала таку собі притчу: "Був в однієї жінки син, уже і дорослий, але ледачий. Послала вона його в ліс, що нарвав та назбирав лантух горіхів. Прийшов парубок у ліс, ліг на траву під горіхом і мріє: "От якби горіхи були завбільшки такі, як гарбузи – взяв би два, і був би повен мішок. Мріяв, мріяв і задрімав. Від легенького вітерця впав горіх і поцілив хлопцеву в лоба. Підскочив він, потер ґулю і промовив:"Добре, що горіхи не такі, як гарбуз. Хай будуть краще маленькі". Та й почав рвати та збирати горіхи.
Горіх – сильне і довговічне дерево, тому, коли купали новонародженого хлопчика, воду з купелі виливали під горіх, щоб ріс сильним і здоровим. Горіхами прикрашали різдвяну і новорічну ялинку. Їх вішали поряд з іграшками, яблуками і цукерками.
Православні християни відмічають три Спаса: Медовий, Яблуневий та Горіховий. Третій Спас називають Спасом на полотні. Це церковне свято, присвячене перенесенню з Едесси до Константинополя Нерукотворного образу Ісуса Христа в 944 році. В цей день в церкві освячують горіхи, горіхове листя та гілки. З освячених продуктів роблять настоянки і відвари, додають у консервацію та соління. На Горіховий Спас святили та очищали криниці. В цей день, згідно із старовинним обрядом, вибирали досвічену жінку, яку відправляли на перший збір горіхів. Кількість горіхів, яку вона назбирала, визначало мінімальний збір горіхів рештою членів громади. В цей день виготовляли відвари, настоянки з горіхів. Зокрема, відвар з горіхових перетинок, який вважався сильним засобом при застудах і хворобах суглобів. В цей день церква не боронила людям працювати, бо йшов активний збір врожаю та заготівель на зиму.
Горіховий Спас має свої прикмети. Багато горіхів на Спас – через рік буде хліба про запас. Журавель відлітає до Горіхового Спасу – на Покрову вдарять морози. На Горіховий Спас сонце іде на осінь.
Раніше борщ українці не засмажували, а затирали. Робилось це в макітрі, де смажене сало з цибулею перетирали макогоном. В такий же спосіб терли мак, часник, різні приправи. Часто-густо дно в макітрі від таких дій просто випадало. Таку макітру чи горщик без дна не викидали, а садили горіх, прикопуючи разом з посудиною. Це для того, щоб горіх не ріс в корінь. Адже корінь цього дерева дуже розгалужений і сильний. Якщо його посадити близько будівлі, то він може і підняти чи пошкодити фундамент чи підмурок. Люди вірять, що горіх, "посаджений" воронами, має бути тонкошкурий та м'ясистий. За цим критерієм, мовляв, ворони обирають собі горіх. А ворони горіхи полюбляють, так як і білки, що роблять собі запаси на зиму.
2. Хоч землі Черкащини вважаються придатними для вирощування горіхів, на території нашої громади раніше великої кількості горіхових насаджень не було. На присадибних ділянках їх почали садити після ІІ світової війни. Врожаю з такого навіть одного дерева вистачало на потреби сім'ї. В останні кілька десятиліть горіхи набули великого попиту на ринку. Їх почали вирощувати, лущити і здавати тим, хто збуває їх далі. В Христинівці багато людей скуповували горіхи і везли їх збувати у Львів. Тоді з нашого міста до Львова ходило кілька потягів. Тепер цим займаються ті, хто має автотранспорт та налагодив джерела збуту. Але зиск мають всі.
В 2006 році підприємець в селі Шельпахівка засадив горіхами 60 гектарів землі горіхами. Вони вже плодоносять. Господар наймає людей для збирання урожаю. Платить горіхами чи грішми. Переробка горіхів в цьому приватному господарстві триває весь осінньо-зимовий період.
3. Горіхи настільки вже ввійшли в наше життя, що нам важко уявити свій побут без цих плодів. Ми давно вже не вважаємо їх екзотичними наїдками, та з'їсти таку величезну кількість горіхів – нереально, навіть в умовах однієї сім'ї. Тому горіхи здебільшого вирощують, щоб здати їх плоди приватним заготівельникам. Люди мішками везуть в базарні дні, почищені і посортовані горіхи.
Смакові якості горіхи неперевершені. Тому їх додають до цукерок і печива, печуть з ними торти, тістечка, пиріжки, готують налисники. І здавна додають до обрядової страви – куті. Перед цим горіхи обсмажують, обчищають від шкірки, трішки подрібнюють і перемішують з вареною пшеницею, перетертим маком, родзинками, медом... Кожна родина має свій рецепт куті, але без додавання горіхів кутя – то і не кутя.
Крім гарних смакових якостей, горіх має і цілющі властивості. В лікувальних цілях використовують листя, зелені плоди, перетинки з горіхів, цвіт. Коли розпускаються горіхові "сережки", їх збирають і висушують. Це один з небагатьох рецептів, які допомагають хворим на епілепсію. Сік горіхового листя корисний при захворюванні вуха. Горіхове масло – від гангрени і бешихового запалення. Якщо горіхи змішати з інжиром і рутою, то це гарні ліки від всіляких отруєнь, їх рекомендують вживати тим, хто працює на виробництвах із шкідливими умовами праці. Старенькі бабці кажуть, що при укусах скаженого собаки потрібно змішати горіхове масло з потертою цибулею і сіллю та прикладати до укусу такі пов'язки. Пов'язки з горіховим маслом рекомендують для загоєння ран від хронічного отруєння ртуттю. Горіхи корисні при при хворобах ясен, які викликані дефіцитом вітамінів. Особливо це корисно в кінці зими та на початку осені, коли організм відчуває нестачу вітамінів. Саме тому зараз для воїнів ЗСУ ми виготовляємо енергетичні батончики, до складу яких входять: помелені горіхи, чорнослив та інші сухофрукти, змішані з медом.
Зелені волоські горіхи, зібрані на початку липня, коли їх шкірка ще м'яка, – випробуваний народний засіб проти багатьох недуг: від цукрового діабету, лікуванні від глистів, при діареї, шкіряних висипах, при хворобах печінки і нирок, щитовидної залози.
Горіх – незвичайне дерево. В ньому навіть листя має лікувальні властивості. Основні ефекти цього листя: ранозагоювальний, протимікробний, протизапальний, має властивість підвищувати згортання крові та знижувати рівень цукру. Настоянки цього листя лікують запальні захворювання кишківника, проноси, кон'юктивіти та інші захворювання очей, стоматити, хвороби шкіри (вугрі, екземи), допомагають при обморожуванні шкіри, при авітамінозі, виснаженнях організму... 2 чайні ложки висушеного горіхового листя залити 250 грамами відстояної води, кип'ятити 3-4 хвилини на слабкому вогні. Приймати по 2-3 склянки на день. А якщо чай з листя горіха передбачається застосовувати для полоскання ротової порожнини, промивання очей чи приготування ванночок, то його потрібно розбавити ромашковим настоєм в пропорції 1:1.
Кажуть, що, якщо в подушку додати листя сухого горіхового листя, то не буде клопів.
Меблі, виготовлені з горіхового дерева коштують дуже дорого. В нашій громаді є одне деревообробне підприємство, але воно спеціалізується на виробах з ясена і вільхи. До обробки горіхів в промислових об'ємах там справа ще не дійшла.
В декоративно-вжитковому мистецтві горіх використовується мало. Горіхи маленького розміру, тверді. Обгорнуті фольгою, слугують прикрасами на новорічних ялинках. Для розвитку дрібної моторики в дітей практикується виготовлення тварин, корабликів з шкаралуп горіхів. З листків горіхів виходять гарні квіти.
4. Збивання, збирання горіхів – процес трудомісткий. Виготовити якісь інструменти для цього важко, враховуючи висоту цих дерев. А от для того, щоб розбити горіх і не пошкодити його, люди придумують різні пристосування: б'ють до горловини пляшки від "Шампанського", бо вона міцна, використовують гайкові ключі, видовбують різні ємкісті в дереві чи камені, роблять форми з бетону.
В бібліотеках громади проводяться майстер-класи по виготовленню саморобок та екологічні години "Горіх: легенди, користь і вірування", "Горіх в нашому житті і культурі".
Коментарi