Володимир Івасюк – у серці поколінь
Нам сумно і боляче усвідомлювати, що 4 березня ми могли б відзначати 75 років з дня народження легенди української музики, композитора і поета Володимира Івасюка. Натомість ми говоримо про нього в минулому часі: жив, творив, писав, любив... Минуло довгих 35 років з часу фізичного знищення композитора радянськими спецслужбами, а ми, українці, і досі потерпаємо від терору імперії зла, якою була, є і залишається росія.
У тридцять років не стало талановитого сина України, але залишились його твори. Він був одним із основоположників української естрадної музики. Автор ста семи пісень, музики до спектаклів, п’ятдесяти трьох інструментальних творів, був професійним медиком та скрипалем, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі. Майстерно виконував свої пісні, був неординарним художником. Але найбільшу популярність йому принесла пісня «Червона рута». Пояснити феномен дивовижної популярності «Рути» важко. Схоже, що вона приголомшувала і вражала перш за все новим неординарним художнім символом, навіяним українськими легендами. Це навіть не традиційний образ рути-м'яти, що символізує дівочість, це образ таємничої «квітки-надії», яка споконвіку проростала на нашій землі, чекаючи на лицаря, що відкриє її і дасть місце у людській свідомості. «Червона рута» Володимира Івасюка символізує Україну, її мову, пісню, одвічне прагнення до волі. Чари цієї небаченої в природі квітки торкнулися мільйонів сердець слухачів і залишилися там навіки символом душі Володимира Івасюка, а також національним символом України, як, скажімо, калина і тополя, як Дніпро і Карпати.
Про творчість Володимира Івасюка, про любов до України користувачі центральної бібліотеки змогли дізнатись з книжкової виставки «Недоспівана пісня Володимира Івасюка». А наша христинівська художниця Галина Бортник порадувала шанувальників боянича української пісні його портретом. В Інтернет центрі користувачі поринули в незвичайний світ Івасюкової пісні, подивились в очі справжнього Патріота України.
Незалежна Україна віддала своєму синові належне: посмертно Володимиру Івасюку присуджено найголовнішу нагороду – Державну премію ім. Т.Г.Шевченка за видатний внесок у розвиток українського національного мистецтва.
Його пісні вічні, як і сама Україна, яку він так палко любив і оспівував в своїх піснях. Він залишив у спадок всім українцям свої твори, свою любов до Батьківщини.
Коментарi